«Пам'ять єднає – Україна пам’ятає »
У кожного народу є трагічні дати, які неможливо забути. Вони ятрять рани в душі, серці майже на підсвідомому рівні. Можливо, це генетична пам’ять… А, можливо, тому, що масштаб трагедії нашого народу вражає і донині. Наближається скорботна дата для всіє України – 28 листопада День пам’яті жертв голодомору.
В цей день ми всі, знову і знову, повинні задуматися над причинами цієї національної катастрофи, зробити висновки з цього найжорстокішого уроку історії, згадати та вшанувати пам’ять невинно загиблих такою невимовно мученицькою смертю.
На знак вшанування пам`яті жертв Голодомору у Миронівській базовій бібліотеці пройшла телегодина «Пам'ять єднає – Україна пам’ятає ».
Працівники бібліотеки підготували виставку-реквієм, до якої увійшли праці провідних істориків, міжнародних діячів, співробітників Служби безпеки України, громадських активістів, які доклали зусиль, аби розсекретити і оприлюднити архівні документи, спогади очевидців про найстрашнішу трагедію в історії українського народу. Заслуговують уваги книги «Жнива Скорботи» Роберта Конквеста, який ще у ті роки не захотів брехати і сказав світові про те страшне винищення; В.Борисенко «Свіча пам’яті»; книга-меморіал «Голодомор 1932-1933 років в Україні. Документи і матеріали»; збірник Станіслава Кульчицького «Голод 1932-1933р.р. в Україні як геноцид: мовою документів, очима свідків»; праці наших письменників краєзнавців у які ввійшли спогади наших земляків – очевидців тих трагічних років .
На десятиліття можна засекретити архіви. Можна приховати в глибинах спецсховищ викривальні документи. Можна змести сліди злочину. Можна враз і вдруге, і втретє переписувати історію на угоду влади чи ідеології. Та з пам’яттю народу нічого не вдієш, вона зберігатиме правду. Правду про страшні події. Це наша історія, і ми повинні знати і пам’ятати.